Проведення предметного тижня з української літератури

Як довго ми йдемо до Кобзаря…

Через недбалість, черствість, п’яні орди.

Через умовність, ізми, несвободи,

Перепливаючи бездушності моря.

Як довго ми йдемо до Кобзаря…

   Пророче звучать у ці березневі дні слова Генія нації, Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Цьогоріч  уже минуло 205 років між Пророком та нами, а він стає все ближчим, все актуальним.

   Тарас є для нас, українців, і Батьком, і натхненним голосом усього народу, національною святинею. Кожне нове покоління покликане заново відкрити національну духовну спадщину, яку нам залишив славний син українського народу Тарас  Шевченко.

   Традиційно з року в рік у нашому коледжі проходять Шевченківські дні.

   Вшанування  Кобзаря  цього року  розпочалося 3 березня.

   У холі закладу була представлена виставка стінгазет «Живе Кобзареве слово…», роботи для якої підготували учні та студенти КБТК НУВГП.

   З 4 по 6 березня  в групах кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів проводився конкурс на кращий віршований чи прозовий твір, присвячений Шевченку. Учні та студенти пригадували біографію  Тараса Григоровича, гортали «Кобзаря» в пошуках потрібних цитат, підбирали епітети й метафори, аби вразити журі своїми реченнями. Кращими виявилися твори студентів Тимочка Володимира(81Б) – І місце, Мишук Оксани (81Б) й Борейчук Галини(81 Б) , які розділили  ІІ місце, та учня групи № 9 Гурина Вадима – ІІІ місце.

   Упродовж  тематичного тижня викладачами української літератури Кухоцькою О.Є. та Полюхович  А.В. проводилися « п’ятихвилинки»  «Знавець творів Шевченка».

   Для розширення інформації  про життя Тараса Шевченка на уроках української літератури була продемонстрована відеопрезентація «Відомий і невідомий Шевченко».

   6 березня цікавинкою предметного тижня  став літературний вечір «Караюсь, мучусь, але не каюсь…», присвячений одному з найскладніших періодів життя  Тараса Григоровича Шевченка – періоду заслання. Звучали вірші, що відтворювали тяжкі моменти в біографії Кобзаря, вірші, сповнені болю за долю України, сповнені надії і сподівань автора про краще світле майбутнє, учні та студенти намагалися якнайкраще показати свої акторські здібності, зацікавити глядачів.

   Знаково, що весна розпочинається вшануванням пам’яті Шевченка. З весняним пробудженням , сподіваюся, пробудиться і наша Україна. Не забуваймо, що славетний Батько наш перший підняв полум’яний голос на захист нашого народу, нашої мови,  історії. А ми, нащадки Тараса, повинні так, як і він, любити свій народ, знати свою історію, шанувати своїх героїв, щоб прожити своє життя і не каятись у своїх  вчинках… і тоді «на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…»