22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни.

22 червня 1941 року незважаючи на таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) і тісне військово-економічне співробітництво між Німеччиною та СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря.

Почалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни, в якій Україна зазнала найбільших втрат з усіх країн світу. У цей день в Україні відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

За різними оцінками, в Україні у Другій світовій війні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей. Понад 5 млн загиблих були цивільними, з них понад 1,5 млн — жертви Голокосту. Ще 2,2 млн людей вивезли на примусові роботи до нацистської Німеччини. 10 мільйонів втратило притулок.

Було повністю зруйновано та знищено 700 міст та 28 тисяч сіл.

Протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, 35 місяців тривали активні бойові дії.

Крім Німеччини, злочини проти українців під час Другої світової війни, скоював і Радянський Союз. Зокрема, в Західній Україні зазнали репресій понад 500 тисяч українців, які підтримували боротьбу за незалежність. Також Радянський Союз депортував 230 тисяч кримських татар, вірмен, болгар та греків.

День пам’яті засновано указом президента України від 17 листопада 2000 року. У 2011 році Верховна Рада України затвердила обов’язкову хвилину мовчання за загиблими у війні – о 10:00 22 червня. Кабміну також доручено щороку 22 червня забезпечувати приспущення державного прапору України із чорними стрічками на будинках та спорудах органів та установ державної влади.

Цей день для нас наповнений трагічними спогадами і болем. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі.

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Викладач історії Гузовець О. Ю.